Інсценізація вірша Лесі Українки "Мамо, іде вже зима"

 Артеменко Валентина Іванівна

учитель української мови та літератури, асистент учителя

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 імені Героя Радянського Союзу І.К. Конька, закінчила Кіровоградський державний педагогічний інститут імені О.С. Пушкіна, працює в даній школі з 1983 року. Має кваліфікаційну категорію « спеціаліст вищої категорії»

"Найважливіша мета вивчення гуманітарних предметів у школі - виховати громадянина, стійкого і мужнього патріота..."

(В. О. Сухомлинський)

З досвіду роботи Артеменко В.І.

          Проблема  творчого  розвитку  особистості   в сучасному світі стоїть гостро.  Для сучасної стратегії розвитку національної школи  характерним є зростання уваги до особистості школяра, максимального розкриття його обдарування, інтелектуального розвитку, що забезпечує пріоритетність розвитку творчих рис

 

Психологи стверджують, що людину від тварини відрізняють три здібності: здібність творчо мислити, здібність аналізувати, здібність переживати.

Жан-Жак Руссо писав, що переживати він почав раніше, ніж мислити.

Тривалий час я працюю над проблемою «Творчі роботи учнів як засіб їх емоційного розвитку». На думку В. О. Сухомлинського « краса - засіб виховання чуйної совісті». Підліток здатен багато пізнати. Необхідно використовувати цю особливість так, щоб пізнання навколишнього світу ставало разом з тим і моральним розвитком, пізнанням краси.

Мистецтво сприяє тому, щоб діти поступали завжди за законами гармонії, краси. Естетично нерозвинена людина не може вважатися повноцінною. Виховай серце - і слова не будуть в розладі з почуттями. Естетична поведінка формує громадську поведінку. Через мистецтво підліток не тільки вивчає, а ніби переживає, приміряє все на себе. А це треба розбити тонко і уміло. Повинно відбутися якнайраніше потрясіння душі художнім словом. А якщо цьому допоможе живопис і музика, тоді це відбудеться і раніше, і глибше проникне в душу.

Одним з шляхів розвитку почуттєвої сфери в учнів я вбачаю в написанні ними творчих робіт. На мою думку, саме ця форма навчальної діяльності має вагомий потенціал щодо розвитку здібності творчо мислити, аналізувати, переживати.

Важливим критерієм настрою дітей на творчу роботу є створення хорошого настрою, утвердження думки, що у них все вдасться. А одним із засобів створення емоційного настрою є слово вчителя, яке спонукає до творчості.

Великого значення я надаю урокам розвитку мовлення. Програмою уроків з української мови в 8-му класі передбачено твір-опис місцевості на основі власних спостережень і вражень у художньому стилі. Цю роботу я проводжу на місцевому матеріалі, використовуючи елементи краєзнавства. Учням пропонується не просто зробити опис місцевості, а виступити в ролі екскурсоводів, зацікавити своїм повідомленням слухачів. Це неможливо зробити, не відчувши подиху історії, не ознайомившись з краєзнавчими матеріалами. А це завжди емоції, переживання. Готуючись до описів пам'ятників історії та культури, я разом з учнями відвідую їх і пропоную не тільки описати пам'ятник, а й поділитися враженнями про побачене, викликавши інтерес до нього. І помічають діти навіть те, що, на перший погляд, здається непомітним. З болем пишуть, що на пам'ятнику збито прізвище воїна, який у списку загиблих значиться першим. На мармурових стелах з іменами мешканців Табурища, що загинули в роки Великої Вітчизняної війни, знаходять прізвища своїх родичів, розпитують про їх долю у бабусь і дідусів. А це свідчить про те, що діти небайдужі до історичного минулого свого краю, цікавляться своїм родоводом.

У своїй роботі я часто використовую педагогічну спадщину

В. О. Сухомлинського: новели, бувальщини, оповідання, казки, складенні ним для дітей. Ці твори спонукають до роздумів, до проявів різних емоцій, почуттів: співчуття, любові до ближніх, чуйності, милосердя, бажання допомогти іншим. Такі тексти використовую для написання творів-роздумів, оповідань за поданим початком або кінцем. Так , наприклад, для написання оповідання за поданим початком використовую твір «Велика це біда - бездумність вчинку». Діти засуджують вчинок хлопчика, у своїх роботах намагаються «оживити» пташку. За поданим початком старшокласникам пропонується твір В. О. Сухомлинського «На кладці». Учні повинні здійснити вибір: як чоловікам поступити у ситуації, коли вони зустрілися на вузенькій кладці на середині річки.

Навчити учнів бачити красу і разом з тим думати про неї і людську шляхетність допомагає казка «Віл та Синичка». Після ознайомлення з нею семикласникам пропонується написати твір-мініатюру «Мої роздуми над казкою». Діти приходять до висновку, що справжня краса відкривається тільки мудрому та мислячому.

В. О. Сухомлинський писав: «тонке відчуття краси природи, захоплення нею -джерело радості буття і розуміння цінності життя. Краса природи - мати доброти й сердечності».

У практиці роботі знайшли місце уроки «життя слова», коли після інтегрованих уроків на природі, діти говорять своє слово про побачене, складають вірші, пишуть казки, розповіді.

Кожна дитина у душі - поет. Тому час від часу практикую роботу по складанню віршів, радію, коли діти шукають і знаходять потрібні слова, щоб висловити свої почуття: «Діти до лісу збираються, і все навкруги посміхається», «Курличуть в небі журавлі і Великодня ждуть в народі», «Росте вкрай дороги червона калина, зажурена, мов та нещасна дитина» та ін.. Це написано не літературно обдарованими дітьми, а тими, кого називають середніми учнями. Я намагаюсь підтримати цей росток творчості, знайти слова похвали. Практика показує, що організована в такий спосіб робота сприяє розвиткові в учнів емоційної сфери.

Серед моїх учнів є переможці конкурсу «Журнал «Дніпро» запрошує до співтворчості старшокласників», а я маю подяку від редакції журналу, Є також переможці міського етапу Шевченківського конкурсу, переможці міських олімпіад, конкурсів ім. П. Яцика та інших.