Література рідного краю. Віктор Вікторович Соколов – «табурянин з діда – прадіда»
Конспект уроку для 7 класу.
Тема: Література рідного краю. Віктор Вікторович Соколов – «табурянин з діда – прадіда»
Мета: розширити знання учнів про творчість письменників Світловодщини, ознайомити із життєвим шляхом і творчим доробком Віктора Соколова; активізувати пізнавальну діяльність; розвивати навички виразного читання; сприяти розвитку історико-краєзнавчої компетентності; виховувати любов до рідного міста, гордість за своїх земляків, доля яких пов’язана з нашим краєм.
Обладнання: портрет В. В. Соколова, фотографії, виставка його книг, листи В. Соколова, газета «Літературна Україна», карта «Літературна Світловодщина».
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Форма уроку – дослідження.
Епіграф:
Не повторюся, не повторюйся,
Ні єдиною миттю малою!
В добрі діяння перетворюйся,
Хоч була твоя доля злою.
В добрі діяння і в добрі діла,
Ну а силу де брати – знаєш:
Припадай до свого джерела,
Хоч і в гирло уже впадаєш.
В. В. Соколов «До свого життя»
Хід уроку
І. Організаційний момент.
І І.Оголошення геми,мети, завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів.
Слово вчителя (зачитування епіграфа).
Сьогодні у нас особливий урок. Ми поговоримо про нашого земляка-письменника, уродженця історичної частини міста – Табурища. Сам Віктор Вікторович гордився, що народився в Табурищі. У книзі,подарованій ним місцевому краєзнавчому музею, він написав: «Табурянин з діда-прадіда». А коли місто відзначало 40-річний ювілей, в обласній газеті з’явились його «Деякі думки з нагоди одного ювілею». Боліло йому рідне Табурище. І мало не кожен його лист починався словами: «Які там у нас новини?». Запишіть тему уроку і поставте наголос у прізвищі Со́колов. Саме на такій вимові наполягав Віктор Вікторович. «Наш рід з діда-прадіда не визначав наголосу у своєму прізвищі на останньому складі, а лише на першому» , - писав він у своїй оповідці «З поличок пам'яті» .
ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями нового навчального матеріалу
- До уроку ви готувалися, розділившись на творчі групи. Надамо слово групі «краєзнавців».
3.1.Учень: Наша група одержала завдання зібрати матеріал, що стосується родини В. Соколова. Ми побували в бібліотеках міста, школи, краєзнавчому музеї, відвідали міське літературне об'єднання «Літо». На нашу думку, найкраще на це питання Віктор Вікторович відповідає сам у «Листі до материної пам’яті».
Виразне читання вірша
Стояла серед хати домовина,
А навкіл неї – дрібнота зелена:
Петро. Марія. Олексій. Ярина.
Іван. Димитрій. Віктор. І Олена.
Ні, я в колисці ще лежав, нівроку,
Бо був ще зовсім пуп’янок: півроку.
А поруч – батько…
Ним пишались діти,
Бо шанувало ж і усе село.
Які хрести витесував з граніту!
Діжки робив – міцніших не було!
Так, батько був умілець і трудяга.
За всіх подбати устигала ненька:
Завжди її малі сини й дочки,
Були і нагодовані, й чистенькі.
Сама ти шила кожному одіжку.
Сама вкладала вечорами в ліжко,
А ще ж до школи старшенькі ходили,
То й прослідкуй щовечора за кожним –
Чи вчило ті уроки, чи не вчило.
- Учи, дитино! Не лінись, не можна!
А дальній степ, а клопоти городні,
А порати скотину в холод клятий?
Вже важко уявити нам сьогодні –
Як ти зуміла всюди устигати?
Вчитель: А тепер надамо слово другій творчій групі – «біографам».
3.2.Учень: Усім відомо, що вивчення творчості письменника неможливе без детального ознайомлення з його життєвим шляхом. Тому наша група одержала завдання дізнатися про життєвий шлях В. Соколова. Ось наше повідомлення:
Народився Віктор Вікторович 17 квітня 1919 року в с. Табурищі на Кіровоградщині. Про цю подію сам поет сказав:
Мама мене народила у квітні.
За повитуху мені була
Добра і мудра груша столітня,
Що під вікном у ту ніч розцвіла.
Нас у хатині було вже багато:
Я восьмим знайшовся – зайвим звичайно …
Та раз народився – було це свято,
Свято було пополам із відчаєм.
І груша прийшла під вікно досвітнє
В білім очіпку, з білим букетом.
Мама мене народила у квітні –
Може, т ому я і став поетом.
«Триптих»)
3.3.Коли Віктору не було й півроку, померла його мати.
Своєї мами я не бачив зроду.
Мені іще й півроку не було,
Коли її в осінню непогоду
На кладовище віднесло село.
(«Своєї мами я не бачив зроду»)
Чорна колиска з старого корита
Тихо гойдалась, рипіла тихо.
А на ослоні, ряднинкою вкрита,
Мама моя помирала від тифу.
Потім - свіча над високим лобом,
Потім – на цвинтар останній шлях.
Семеро сиріт ішло за гробом,
Восьмого – люди несли на руках.
(«Триптих»)
3.4.Тим восьмим був Віктор. Після смерті матері його забрала до себе бездітна родина Баранців, а батько лишився зі старшими дітьми.
Тебе поклали під хрестом гранітним,
Над цвинтарем густішала імла.
Мене ж, сповивши, жіночка бездітна
Несла в цей час на свій куток села.
Отак з'явилась в мене друга мати,
Та й другого тепер вже мав отця.
Отак і став я жити- поживати
В оселі у Гаврила Баранця.
(«Лист до материної пам’яті»)
Та зв’язку зі своєю родиною Віктор не втрачав. Старші брати й сестри часто навідували його. І коли настав голодний 1933-ій рік, Віктор вирушив на Донбас до свого старшого брата.
3.5.Учень: Так Віктор Соколов 13-літнім підлітком потрапив на Донбас, закінчив металургійний технікум, працював на Макіївському металургійному заводі техніком-сталеплавильником. Згодом перейшов на журналістську роботу. Тривалий час очолював Донецьку письменницьку організацію, був головним редактором журналу «Донбас». Але душа просила краси. У 1938 році було надруковано перші вірші:
Загравами плавок підпечена,
Вітрами всіма колисана,
Красива моя Донеччина,
Красива, мов казка неписана…
3.6. Слово «бібліографам»
Віктор Вікторович – автор трьох десятків поетичних збірок, частина з яких представлена на нашій виставці. Вони є у нашій шкільній бібліотеці, бібліотеках міста. Охочі можуть ознайомитися з ними.
3.7.Слово «літературознавцям»
- Нашій групі треба було визначити провідні мотиви творчості Віктора Соколова. Це вірші, роздуми, посвяти друзям, оповідки, замальовки на тему природи. Його письменницький стаж налічує більше, ніж піввіку.
Знайомлячись з його творами, ми звернули увагу на те, що у них переважає тема любові до рідного краю, вболівання за його долю, за людей праці. Його поетичний талант розкривається в пейзажній та інтимній ліриці, яка вчить нас бути добрішими, милосерднішими, жити за законами правди, краси, совісті, доброти. Один з циклів його віршів називається «Наука доброти».
Чого мені для щастя треба?
Ну зовсім, зовсім небагато.:
Лиш мати б над собою небо,
Зірками вишите строкато,
І працю любу, й дощик хлібний,
І силу в праведній борні.
І ще одне мені потрібне –
Всі болі й радощі земні.
«Чого мені для щастя треба?»
3.8. Слово вчителя: Ви зробили перший крок у вивченні поетичної спадщини нашого земляка В. В. Соколова. Дізналися про його життєвий шлях та тематику лірики. Зараз я можу відкрити вам таємницю: В. В. Соколов -випускник нашої школи. Тривалий час за свого життя він листувався з учнями. Інколи приїздив до міста, відвідував рідну школу. На жаль, Віктор Вікторович помер 4 квітня 2002 року. Похований у місті Києві на Байковому цвинтарі. Він був членом Національної спілки письменників України. З 1950 року проживав у м. Києві по вул. Чкалова, 52 в одному будинку з Ліною Костенко й Володимиром Яворівським. Є Почесним громадянином міста Світловодська. Вулицю Колгоспну 04 лютого 2016 року перейменовано у вулицю Віктора Соколова. В одному зі своїх листів Віктор Вікторович написав вірш «Вже тане сніг у Табурищі», який я хочу запропонувати вам для вивчення напам’ять.
Вже тане сніг у Табурищі,
Хоч наче і недавно ліг.
Із кожним днем все ближче й ближче,
Весна ступає на поріг…
А ось уже й лелека в небі
В крутім гарцює віражі…
Мій край! Згадаю лиш про тебе,
І тане сніг в моїй душі.
3.9.Усне малювання «Що уявили, прослухавши поезію»
ІV. Узагальнення і систематизація знань.
Складання учнями сенкану.
V. Рефлексія. Експрес-інтерв’ю « Про що б я запитав В. Соколова?»
VІ. Підсумок уроку
VІІ. Домашнє завдання: вивчити вірш на пам'ять, розповісти про Віктора Соколова своїм батькам, знайомим, друзям.
Комментарии
Отправить комментарий